Людмила, пасажирка нашого першого транспорту, прибула місяць тому в Кадален, де вона зупинилася у наших друзів Френсіса та Мартіни з асоціації l’hirondelle. Коли я поговорив з ними про роботу, яку шукала Людмила, я дізнався, що вона 25 років працювала зі шкірою.
Який дивовижний збіг для неї, коли вона опинилася за 2 км від Гроле, французької столиці шкіряного виробництва.
Тож я зв’язався з майстернями Fourès, які одразу зацікавилися її кандидатурою, хоча вона не розмовляє французькою.
Через кілька днів ми завітали до майстерні, з дверей було чути запах шкіри… це викликало у Людмили велику посмішку. Коли вона відкриває майстерню, її очі світяться як зірки!
З минулого четверга вона приєдналася до компанії в рамках попереднього навчання (AFPR), організованого Pôle Emploi, щоб дати їй змогу отримати технічну лексику та знання матеріалів і продуктів.
Чудова пригода, яка тільки почалася.
